Не гасне вогнище родинне: В людських запалене серцях…
Вчитель.
Я знов повертаюсь до тебе в думках,
Чарівне і вічне життя загадкове,
Шукаю коріння у твоїх літах,
Дитинство моє малинове.
Батьки і діти – серця одні.
Батьки і діти – душі пісні,
Батьки і діти – страждань політ,
Батьки і діті – родини цвіт.
1-й учень. Я,мати, батько, батьки моїх батьків – родина.
2-й учень.
Хоч би куди дорога завела,
Думки мої із рідною землею.
Бо тут мій дім і тут моя рідня,
І тут священні предківські могили,
Душа моя не прожила б і дня
Без тих країв, які мене зростили.
3-й учень.
Я їх люблю, і поки буду жити,
Трудитиму і розум свій, і руки.
Щоб на землі,яку я так люблю,
Жили щасливо діти і онуки.
Аби вони у славі і добрі
Своїх дітей ростили,
Продовжували рід свій на Дніпрі
І шанували предківські могили.
4-й учень.
На світі білому єдине,
Як і Дніпрова течія,
Домашнє вогнище родинне,
Оселя наша і сім’я.
5-й учень.
В щасливі і тяжкі години –
Куди б нам не стелився шлях –
Не гасне вогнище родинне:
В людських запалене серцях.
6-й учень.
У рідному краї і серце співає,
Лелеки здалеку нам весни несуть.
У рідному краї і небо безкрає,
Потоки, потоки, мов струни течуть.
Пісня «Гей весна іде»
7-й учень.
Одна Батьківщина, і двох не буває,
Місця, де родилися, завжди святі.
То рідну оселю свою забуває,
Той долі не знайде в житті.
8-й учень.
Коли зміцніють крила, щоб літати,
Не забувай про рідних маму й тата,
Та встигни добре слово їм сказати,
Допоки ти живеш у рідній хаті.
9-й учень.
Не скупіться на теплі слова,
Бо у світі так мало тепла,
Лиш від рідної хати
Та від лагідних рук мами й тата.
10-й учень.
Чому мене так вабить рідна хата,
Збадьорює, мов подихом весни?
Бо в хаті тій мене чекає мати,
У світлому серпанку сивини.
11-й учень.
Як добре нам жити і знати,
І вірити, друзі, весь час,
Що кращого слова, ніж «мати»,
Немає у світі для нас.
12-й учень.
Найперше слово, яке вимовляють діти у всьому світі,- це слово «мама». У
багатьох мовах світу слово «мама» починається літерою «ем». Не вірите? Ось послухайте…
13-й учень.
Болгарською – майка,
Грецькою – мотір,
Румунською – мама,
Іспанською – мадре,
Німецькою - мутер,
Англійською - мазе,
Французькою – маман.
14-й учень.
Чи є в світі що світліше,
Як мамині очі,
Що все зорять за дітками
Вдень і серед ночі?
15-й учень.
Чи є в світі що щиріше,
Як серденько мами,
Яке б’ється
для дитини
Щиро, без примуси?
16-й учень.
Чи є в світі що миліше,
Як мамині руки,
Що працюють для дитини
Щиро, без примуси?
17-й учень.
Мамо, я цілую твої руки,
Я люблю тебе, мамо, а це – головне
Хай не буде між нами розлуки,
Хай сонце голубить тебе і мене.
19-й учень.
Що потрібно матері для щастя?
-
Щоб
криничка своя біля хати була.
-
Щоб
калина рясніла і душа молоділа.
-
Щоб
під вікнами вишня весною цвіла.
20-й
учень.
Що потрібно матері для щастя?
-
Щоб
у домі господар був добрий, незлий,
-
Роботящий,
тямущий, хай і не красень,
-
Та
щоб всемогучий і нескупий.
21-й
учень.
Що потрібно матері для щастя?
-
А
щоб діти її сміялись у дворі,
-
Щоб
їх обминали хвороби, нещастя,
-
Щоб
вертали у рідне гніздо журавлі.
22-й
учень.
Що потрібно мамі для щастя?
-
Щоб
був спокій та мир на землі,
-
Щоб
кохались, вінчались, родились.
-
Щоб
співали хороші пісні.
-
Чи
ж багато то треба мамі для щастя?
23-й
учень.
Я прокинусь раненько,
Біля мене моя ненька,
А її зелені очі,
Наче ріки дві глибокі.
Світять ясно через роки.
24-й
учень.
Очі мами - два
озерця,
А у них вода з джерельця,
Та вода лікує рани –
Очі мами завжди з нами.
Сценка «Сьома дочка»
Автор. Було у матері сім дочок. Ось поїхала одного разу мати в
гості до сина, а син жив далеко-далеко. Повернулася додому аж через місяць.
Коли мати ввійшла до хати, дочка одна за одною почали
говорити, як вони сумували за матір’ю.
1-а
дочка. Я скучила за
тобою, як маківка за сонячним променем.
2-а
дочка. Я ждала тебе, як
суха земля жде краплину води.
3-я
дочка. Я плакала за
тобою, як маленьке пташеня за пташкою.
4-а
дочка. Мені важко було
без тебе, як бджолі без квітки.
5-а
дочка. Ти снилася мені,
як троянді сниться краплина роси.
6-а
дочка. Я виглядала тебе,
як вишневий садок виглядає соловейка.
7-а
дочка. А сьома дочка
нічого не сказала. Вона зняла з
материнських плечей пальто, дала стільчик, накрила стіл скатертиною і подала
обід.
Пісня про матір.
Учитель. А зараз, шановні матусі, прозвучить вірш поетеси
І.Сухарєвої
«Мамині рушники»
Матуся моя, рідна та єдина,
До тебе я звертаюсь крізь роки,
З подякою від донечки та сина
За вишиті барвисті рушники.
Ні, не барвисті, слово тут невдале,
Воно хай в інших ожива рядках,
Свою журбу й любов ти передала
В оспіваних піснями кольорах.
Червоним ти їм побажала щастя
На довгий вік – життя коротку мить,
А з чорними краще б їм не зустрічатись,
Але в житті без нього не прожить.
Рушник той ти, рідненька, не дошила,
І він лежав, немов обірване життя,
В якому чорне і червоне оповило
Людської долі різні почуття.
Я потім ті троянди дошивала
І ніби чула –голос твій співа,
Як ще в дитинстві ти мені співала
Про рушничок проникливі слова.
Пісня «Рушники»
25-й
учень.
Я і до тата хочу звернутись,
В словах передати тепло,
Щоб мій татусь міг частіше всміхатись,
І щоб в душі його сонце цвіло!
26-й
учень.
Татку, татусеньку, таточку, тату,
Кращого в світі немає навкруг!
Татоньку, хочу тебе обійняти –
Ти мій порадник, заступник і друг!
27-й
учень.
Наш любий і мудрий тату,
Як добре, що ти у нас є,
Як важить для нас багато
Кожне слово твоє.
Хоч ти і буваєш суворим,
А інколи навіть крутим,
Та легшають наші дороги
І холод життєвих зим,
Коли ти скупо похвалиш
Когось із своїх дітей.
1-й
учень.
Ми вдячні тобі, наш тату,
Що в дні, коли припече,
Ми відчуваєм і матір
І твоє надійне плече.
2-й
учень.
Отож, які б нас дороги
Не звали в далекі світи,
Ми молимо долю і Бога,
Щоб нам був здоровий Ти!
Учитель. Шановні татусі, до вашої уваги ситуації з сімейного
життя, в які ми інколи потрапляємо.
Автор.
Закортіло татусеві
Перевірить сина,
І дізнатись, як встигає
У школі дитина.
Батько.
-
Що
стоїш? Чого боїшся?
Підійди до мене.
Дай-но мені свої зошити,
І неси щоденник.
Автор.
Подивився у зошити,
Що й казать не знає:
Одна двійка з-за другої
Звідти виглядає.
Подивився у щоденник
І в наступ на сина:
Батько.
Та у тебе тут лиш з співів
«Добре» та «Відмінно».
-
Ах
ти, - (кричить) – лобуряко,
І паска знімає:
-
У зошиті
повно двійок,
А він ще й співає.
3-й
учень.
Рідний мій татусю,
Тобі низесенько вклонюся,
За тебе я Богу помолюся,
Хай світить зірка для тебе ясна,
Цей дарунок музичний
Шле тобі моя шкільна сім’я.
Пісня «Татова донечка»
4-й
учень.
Усе життя крізь бурі і завії
Йшли удвох ви, батько і мати, до цієї мрії,
Щоб ніжно одне одного любити,
Щоб діточок гарненьких народити,
Щоб вивести їх гідними у люди,
Щоб шанували вас завжди і всюди
За доброту, за чесність, за роботу,
За клопоти, про ближнього турботу.
5-й
учень.
Народилася дитина,
Наче зіронька ясна.
Душа в батька –небо синє,
В серці матері – весна.
6-й
учень.
Ощасливлена родинв,
Бо продовживсь родовід,
Народилася людина,
Збагатився увесь світ.
7-й
учень.
Любить дитину матуся,
Тому що я гарно вчуся,
Любить дитину тато,
Тому що читаю багато.
Любить дитину бабуся,
Бо я за неї молюся.
Любить дитину дідусь,
Бо ним я сильно горджусь.
8-й
учень.
Я до бабусі з любов’ю звертаюсь:
Бабцю, бабуню, бабусю моя!
І до бабусиних рук притуляюсь,
Так відчуваю в них лагідність я.
9-й
учень.
Цілую бабусині втомлені руки,
Що знали в житті і любов, і розлуки,
Що вміють такий смачний хліб випікати,
І людям добро завжди дарувати.
10-й
учень.
Бабусю, дай ручки твої поцілую,
За шийку тебе обійму,
І щічки погладжу…
Ти знаєш, бабусю,
Як дуже тебе я люблю!
І ти мене любиш,
Хоч я неслухняний
Частенько і шкоду роблю,
Та ти все пробачиш,
Мене поцілуєш,
Бо дуже тебе я люблю.
11-й
учень.
Свою бабусю любу
Я знаю з давніх пір,
Її обличчя добре,
Іі ласкавий зір.
12-й
учень.
Замислиться бабуся,
Зажуриться на мить.
І знов, дивись, сміється,
Ласкаво гомонить.
13-й
учень.
Скільки в бабусеньки з нами турботи,
Варить бабуся нам добрий компот,
Треба шкарпетки теплі зв’язати,
Казку веселу нам всім розказати.
Скільки в турботах тих різних умінь!
Рідна бабусенько! Сядь відпочинь!
14-й
учень.
Ми до землі вам шану складаєм,
Любимо вас ми і величаєм,
Наші цілунки міцні, незрадливі,
Рідна бабусю, ти швидше прийми.
15-й
учень.
Малиновим дзвоном мелодія лине,
Несе вам ніжність і тепло.
Прийміть, дорогі бабусі, музичне вітання,
І від дочок, онуків найщиріші побажання.
Пісня «Бабушка моя»
16-й
учень.
І до дідуся іду по науку.
Діду, дідусю, дідуню,
Навчи в світі жити!
Він на голівку кладе свою руку,
Голос струмочком сріблястим біжить.
17-й
учень.
Любий, добрий мій дідусю,
Я твій онучок,
Прибігаю я до тебе,
Як поради треба..,
Я твої слова розважні пам’ятати буду.
18-й
учень.
У життя твою науку
Понесу я всюди.
Хай тебе в твоїй опіці
Бог не опускає,
Хай тобі міцне здоров’я
Й силу посилає.
19-й
учень.
Чи мороз, чи віє хуга –
Я нічого не боюсь.
Це тому, що маю друга,
Мій найкращий друг – дідусь.
20-й
учень.
Ми йдемо гуляти разом,
І в кіно, і в магазин,
До морозива я ласий,
А мультфільми любить він.
21-й
учень.
Теж я виросту, а поки
В нас такі веселі дні,
Що, здається, менше років
Дідусеві, ніж мені.
22-й
учень.
Я вітаю свого діда,
І таке йому скажу –
Із тобою я дружу.
Ти хороший, ти ласкавий,
Ти привітний, гарний, славний,
Будь здоровий – не хворій,
Дідусенько, рідний мій!
Пісня-сюрприз «Диво, диво, дивина»
23-й
учень.
Слово чарівне! Яка в ньому сила!
Скажеш з любов’ю – і радість росте!
Слово ласкаве народжує крила –
Ви не забудьте ніколи про це!
24-й
учень.
Донечко, синку, сестрице, братусю,
Дружна, весела, велика сім’я!
Таточку, мамочко, бабусю, дідусю –
Мій оберіг і родина моя!
Танець «Аленький цветочек».
